Українська література

  Вправи                               

 Письменники  та їх  твори 
 Письменники та їх  псевдоніми 
 Кросворд  "Леся   Україна" 
 Який  епізод з кіноповісті "Україна  в огні"  Олександра  Довженка?
 Тест  на відповідність.   Література ХХ-ХХІ  століття

 Головні герої з повісті І. Нечуя-Л. "Кайдашева сім'я"

 Вірш Ліни Костенко "Як пощастило дівчинці в сімнадцять"
Ліна Костенко "Життя іде і все без коректур"
Іван Карпенко-Карий. Інтелект карта\
Іван Франко. Інтелект карта 
Збірка "Зівяле листя" Іван Франка

Тест. Іван Якович Франко. Збірка "Зів'яле листя"

Кросворд.Життєвий та творчий шлях Івана Яковича Франка                  Інтерактивний плакат.І.Я.Франко.Збірка "Зів'яле листя"

Інтерактивний плакат. Дерево долі до твору "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного 
Кросворд. Життєпис Олеся Гончара


                                       

                                          Літературні терміни 
Алітерація - вид поетичного звукопису, коли повторюються однакові чи подібні приголосні звуки в рядку, строфі, реченні для посилення інтонаційної  виразності.

Архаїчний – такий, що давно застарів, вийшов з ужитку – мова, вираз, стиль, жанр.

Білий вірш – неримований вірш.

Верлібр – вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.
Вірш – 1. Рядок у поетичному творі.   2. Поезія, поетичний твір невеличкого розміру
Гіпербола – художнє перебільшення певних рис та властивостей з метою підсилити враження.
Гротеск – тип художньої образності (образ, стиль, жанр), що ґрунтується на фантастиці, контрасті фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного.
Гумор – 1. Притаманна реальній ситуації або художньому твору здатність викликати сміх.     2. Незлостиво-насмішкувате ставлення до чогось.
Деталь художня – виразна подробиця, що допомагає уявити зображену автором картину, характер як неповторну індивідуальність.
Діалог – розмова двох та більше осіб. Головний засіб зображення в драмі. В епічних жанрах супроводжується авторською мовою.
Драма – 1. Один із родів літератури, який передбачає розкриття явищ життя і  характерів героїв через діалоги. Твір, призначений для постановки на сцені.
               2. Один із жанрів драматичного роду, в основу якого покладено  гострий конфлікт, але який не має трагедійної розв’язки.
Елегія – жанр, що передає почуття суму та розчарування, споглядальних роздумів.
Епітет – художнє означення, яке надає виразу образності та емоційності. 

Жанр – спосіб класифікації творів, які належать до певного літературного роду, але різняться засобами зображення дійсності. Так, до жанрів епічної літератури відносять епічну поему, роман, повість, оповідання, новелу, казку, байку тощо; до ліричних жанрів – поему, оду, сонет, епіграму тощо; до драматичних – трагедію, комедію. Драму, водевіль та ін.

Імпресіонізм – спосіб мистецького вираження у живопису, який досяг вершини у Франції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Імпресіоністська манера літературного письма – це витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих почуттів та переживань, створення образу наче з окремих мозаїчних частинок.

 Інверсія -( від лат. іnversio -  перевертання, перестановка) – зміна звичайного порядку слів у реченні для виділення переставленого елементу речення або для надання всьому реченню особливого смислу.

Іронія – насмішка, вираження у формі похвали, заперечення у вигляді схвалення, зниження у формі возвеличення.

Комедія – 1. Один із жанрів драматургії. Твір, де зображуються  комічні події і персонажі.
              2. У середньовічній літературі – твір,  написаний народною мовою, де зображуються люди в негероїчній обстановці, із сумним початком і щасливим закінченням.

Композиція – побудова художнього твору. Найпоширеніші види: лінійна – події зображуються в хронологічній послідовності; ретроспективна – події, що відбулися раніше, зображуються пізніше; паралельна – дві події, що відбулися одночасно, зображуються як послідовні; монтаж – кілька подій, що відбуваються  одночасно, зображуються по черзі, а також нерівномірний розвиток сюжету.

Конфлікт – зіткнення інтересів, прагнень, вчинків персонажів.

Лірика – один із трьох літературних родів, поряд з епосом і драмою. Розкриває внутрішній світ автора, його ставлення до життя. Головний жанр – лірична поезія (вірш).

Ліричний герой – образ, що виникає в уяві читач під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково  тотожний авторові.

Метафора – образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

Новела – прозовий твір невеликого обсягу, нерідко  з напруженим сюжетом та несподіваною чи дотепною розв’язкою, в якому розповідається про подію з життя людини.

Пародія – комічне наслідування художнього стилю якогось твору.
Порівняння – виявлення особливосте предмета (явища, події, особи тощо) шляхом зіставлення з іншим, в якому ці особливості різко виражені.

Проза – 1. Назва невіршованої художньої мови.
              2. Сучасна назва творів деяких епічних жанрів, написаних не віршами. (Роман, повість, оповідання тощо).
Псевдонім – вигадане ім'я,яке приймають письменники.
Реалізм – напрям в літературі та мистецтві, який передбачає правдиве, об’єктивне зображення дійсності.
Ремарка – пояснення автора до тексту п’єси стосовно обстановки, зовнішності та поведінки персонажів тощо.
Рима – співзвуччя в закінченнях  віршованих рядків.
Роман – прозовий твір великого обсягу, в якому життя людей розкривається на тлі історичних та соціально вагомих обставин.
Сатира – 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, де викривалися пороки суспільства (Горацій, Ювенал).
2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів.
3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.
Символізм – один із найяскравіших модерністських стилів української літератури, який ґрунтується на інтуїції та  ірраціональності як засобах передачі сутності об’єктивної  реальності.
Сонет – поезія з чотирнадцяти рядків, згрупованих  у два катрени і два терцети (італійський) або три катрени і один двовірш (англійський).
Стиль – 1. Сукупність мовних прийомів для вираження тих чи інших ідей, думок. (Стиль дохідливий, стислий, пишний тощо).
     2.  Сукупність всіх виразних засобів – мовних, композиційних, жанрових, вживаних для втілення змісту твору (стиль бароко, класицизм, реалізм тощо).
Строфа – група віршованих рядків, об’єднаних римою і інтонацією.
Сюжет – організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів.
Тема – те, про що розповідається у творі. Сюжет, що містить у собі певну проблему.
Трагедія – драматургічний твір, де зображуються нерозв’язані моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героїв.
Фабула – основні події міфу, легенди, художнього твору, викладені без додаткових деталей.
Фольклор – усна народна творчість.

             ДО ВАШОГО ЗАПИСНИЧКА

І. С. НЕЧУЙ - ЛЕВИЦЬКИЙ

     Крім історичних драм,  перу Нечуя-Левицького  належать  комедії міщанського побуту («На Кожум’яках», 1875 р.; «Голодному й опеньки м'ясо», 1887 р.), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології.

Найбільш вдалою є перша п’єса, яка у переробці М. Старицького під назвою «За двома зайцями» набула більшої сценічності й досі живе в українському театрі.

ПАНАС МИРНИЙ

     За свідченням сучасників Панаса Мирного, над твором «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» навис якийсь фатум. Почалося з того, що київські друкарні його чомусь не взяли. Можливо, вони були  перевантажені. Коли нарешті домовились про друк, у Петербурзі (цим питанням займався композитор М.В.Лисенко), то виявилося, що цензор з невідомих причин не поставив свій підпис на кожному аркуші рукопису, як того вимагали умови цензури. Роман повертається до Києва, але цензора довелось розшукувати, бо з невідомих причин його звільнили  зі служби. Рукопис було підписано, і знову відправлено до Петербурга. Друк роману почався тільки наприкінці травня 1876 р. І тут прийшов горезвісний циркуляр про заборону українських видань.

Прогресивні діячі України не могли дати загинути найвидатнішому творові часу. Тому вперше роман був надрукований М. Драгомановим у Женеві в 1880 р., але відразу потрапив до списку заборонених видань і доходив до читачів таємно, як підпільна література.

І. КАРПЕНКО - КАРИЙ

     Про глибину і правдивість розкриття образу аграрія-мільйонера  свідчить той факт, що селяни з сіл Кайдашеве та Карлюжен, яким письменник давав читати твір, упізнали в образі Пузиря мільйонера-землевласника Шевякова, якого вони ще пам’ятали звичайним, небагатим селянином на прізвище Шуляк. Цей Шуляк починав із звичайних маленьких комерційних операцій, а став власником десятки економій, сотень десятки землі, тисячних отар овець, а згодом  навіть змінив прізвище на інше, благородне.

В образі Пузиря упізнав себе і мільйонер Терещенко. Саксаганський у мемуарах навів цікавий факт про те, як до Карпенка-Карого було підіслано якогось чоловіка, який пропонував авторові хабар у 30 тисяч, щоб  п’єсу зняли з репертуару. Проте письменник був непідкупним.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

    У 1897 році на лікуванні у Криму, куди вона часто виїжджала, Леся зустріла Сергія Мержинського.

Ця зустріч виявилася доленосною для неї не тільки як для жінки, але і як для творця. Найпроникливіші рядки її віршів присвячені Сергієві. Відтепер вона не стільки борець за справедливість, скільки любляча жінка.

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», - пише вона Мержинському, сплітаючи прозу і поезію воєдино, як сплелися в її коханні безнадійність і щастя. Перше серйозне почуття розкрило в самій поетесі стільки мужності та сили волі, про які вона сама, мабуть, не здогадувалася. Вона вперше повстала проти диктату матері (налаштованої проти коханого), коли зважилася їхати у Мінськ до помираючого від туберкульозу легенів Сергія. І Ольга Петрівна відступила, відчувши в дочці цю нову силу. Біля ліжка коханого за один день, 18 січня 1901 р., Леся пише один з кращих своїх творів – драму «Одержима». Лариса Петрівна так і не змогла забути свого коханого.

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

          Одного разу в дитинстві, коли малий Михайлик захворів, під час марення він раптом заговорив українською мовою. В російськомовній родині це було дивним. Після одужання хлопчику розповіли про цей випадок. Він ще дужче зацікавився українським словом і в 9 років писав українські пісні на взірець народних.

Пристрасть до читання з’явилась  у хлопчика в 11-річному віці, коли сім'я жила на селі і він закохався в 16-річну дівчину, яка не звертала на нього уваги. Тоді Михайлик вирішив стати великою людиною і привернути до себе серце дівчини, покладаючи всі сподівання на книжки.

Прочитані твори пізніше відіграли велику роль у житті Коцюбинського і сприяли його становленню як письменника.

        ІВАН ФРАНКО

     І. Франко не сідав до писання із пером у руці. Коли думка визрівала, він, ідучи вулицею чи ходячи по кімнаті, висвистував собі наперед всілякі строфічні мелодії, щоб знайти відповідну форму. Знайшовши, вкладав у неї слова, мугикаючи так довго, поки не одержував цілої строфи і поки не починала вона, як сказав сам поет, співати. Відтак добирав кращих рим. Коли з цим  кінчав, брав папір і записував готове, строфу за строфою. За тиждень чи два повертався до списаного і аж тоді правив твір. Часто творив під впливом народних мелодій.

                        ПАМ’ЯТКА УЧНЕВІ

План аналізу ліричного твору

1. Життєві обставини, за яких був написаний твір.

2. Вид лірики та специфіка втілення авторського задуму.

3. Художні засоби та віршовий розмір твору, його ліричний герой.

4. Роздуми й почуття, викликані поезією.

План аналізу прозового твору

1. Життєва основа.

2. Тема, проблематика твору.

3. Конфлікт.

4. Ідея твору.

5. Сюжет (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка).

6. Образи твору – головні герої, другорядні персонажі.

7. Позасюжетні елементи:

назва твору, її роль у розумінні теми та ідеї;

присвята, епіграф;

описи ( пейзаж, портрет, інтер’єр);

відступи ( ліричні, публіцистичні, філософські, історичні).

8. Мова твору ( особливості авторського письма, художні прийоми).

Схема аналізу епічного і драматичного творів

1. Стислі відомості про автора. ( Такі , що сприяють розумінню специфіки твору).

2. Історія написання і видання твору.

3. Жанр твору. ( Роман, повість, оповідання, трагедія, комедія, драм.)

4. Життєва основа. ( Реальні факти, які спричинили появу твору і покладені в його основу.)

5. Тема, ідея, проблематика твору.

6. Композиція твору, особливості сюжету, їх роль у розкритті проблем.

7. Роль поза сюжетних елементів. (Авторських відступів, описів, епіграфів, присвят, назви твору.)

8. Система образів, їх роль у розкритті проблем твору.

9. Мова твору.

10. Художня цінність твору, його місце у творчості автора та літературі.

Схема аналізу ліричного твору

1. Короткі відомості про автора.

2. Жанр твору. ( Громадянська, інтимна, релігійна, пейзажна лірика.)

3. Провідний мотив твору.

4. Композиція твору.

5. Образ ліричного героя.

6. Вжиті автором художні засоби. (Лексика,  тропи, віршований розмір.)

7. Особисте сприйняття поезії.